Январь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Дек    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Що чекає залізорудну промисловість України: розвиток чи занепад?

 

 

 

Україна входить до 10 найбагатших на запаси залізних руд країн світу, а залізорудна промисловість і металургійний комплекс є бюджетоутворюючими галузями господарства, що мають для країни стратегічне значення. Наразі гірничо-металургійний комплекс переживає не найкращі часи, а експерти стверджують, що Україна не використовує свій «геологічний козир» так, як слід. Що ж чекає залізорудну промисловість України? Чи є перспективи?

Передумови. На території України наявні значні запаси залізних руд (близько 6% світових запасів або більше 32 млрд. т), які почали інтенсивно розроблятися ще у 80-х роках ХІХ століття, а згодом в сукупності з запасами кам’яного вугілля сформували потужну мінерально-сировинну базу для розвитку металургії. Наприкінці XX століття в Україні добувалося 13,5% від загального обсягу видобутку залізних руд у світі.

Станом на 1 січня 2016 р. Державним балансом запасів корисних копалин України обліковуються запаси залізних руд у 62 родовищах, які складають за категоріями А+В+С1 – 21 579,2 млн. т, при цьому більше половини з них (12 128 млн. т) зосереджені у Дніпропетровській області. Щорічний видобуток становить залізних руд в країні становить близько 170 млн. т.

Формування залізорудної та металургійної промисловості в Україні обумовлено величезною, компактно розташованою сировинною базою, розгалуженою транспортною мережею, значними паливними (коксівне вугілля) ресурсами, а також наявними споживачами – металомісткими галузями.

Металургійний комплекс є важливою складовою української індустрії, сплата податків підприємствами галузі робить вагомий внесок у формування державного бюджету. В загальній структурі промислового виробництва в Україні у 2016 році частка металургії становила17,4% (для порівняння частка всієї добувної промисловості – 13,1%). З цього бачимо, що розвиток залізорудної галузі має для України стратегічне значення, оскільки, по-перше, забезпечує сировиною металургію, що є найпотужнішим сектором внутрішнього виробництва, і по-друге, є орієнтованою на експорт галуззю економіки України. У структурі українського товарного експорту до ЄС частка чорних металів залишається найбільшою (у 2015 р. вона становила 23,5 %), показники експорту збагаченої залізорудної сировини також є високими. Завдяки розвиненому експортному потенціалу залізорудна промисловість забезпечує значну частину валютних надходжень до України.

Проблеми. Не зважаючи на високі показники у структурі виробництва (порівняно з іншими галузями господарства), ситуація у залізорудному секторі зовсім невтішна. За останні роки в галузі сформувалися тривожні ризики, що обумовлені цілою низкою факторів, як внутрішніх, так і зовнішньоекономічних.

По-перше, впливає ситуація на світовому ринку залізних руд: через суттєве падіння світових цін обсяг українського експорту руди у грошовому еквіваленті у 2015 р. зменшився на 37%, при тому, що в товарному виразі порівняно з попереднім роком Україна збільшила експорт руд заліза та продуктів їх збагачення (агломерованого та неагломерованого концентратів, випаленого піриту) на 12%.

Профільне Міністерство економічного розвитку і торгівлі України визначає вагомою проблемою розвитку галузі зниження вартісних показників продукції через глобальну конкуренцію, валютне регулювання, повернення податку на додану вартість (ПДВ) і, відповідно, відсутність фінансування для просування експорту.

По-друге, відбулося зниження внутрішнього споживання руд заліза та продуктів їх збагачення через конфлікт на Донбасі та економічну кризу. На внутрішньому ринку поточні можливості металопродукції оцінюються експертами максимально в 10-11 млн. т, що майже втричі менше порівняно з обсягами її експорту. У той же час аналіз динаміки експорту металургійної продукції свідчить про катастрофічні втрати експортного потенціалу – обсяг експорту з 2008 р. по 2015 p. скоротився у 2,9 рази. При цьому в 2015 р. експорт впав у 1,6 разів порівняно з попереднім роком. Обсяги імпорту за цей період скоротилися у 3,2 рази. Такі показники насамперед обумовлені безпрецедентним з часів кризи 2008-2009 pp. падінням виробництва, яке за підсумками 2015 р. року становило 16,1%.

Зниження внутрішнього споживання пояснюється тим, що протягом останніх років відбулося падіння виробництва у галузях економіки, що формують основний попит на металопродукцію. Ситуація погіршилася також внаслідок загострення у 2014 р. збройного конфлікту на Донбасі, де зосереджена переважна більшість виробничих потужностей металургії. Через пошкодження транспортних розв’язок стали ускладнені поставки основних сировинних матеріалів та відвантаження готової продукції, це привело до скорочення обсягів виробництва сталі в Україні.

Обсяги реалізованої продукції металургійної галузі у 2015 р. порівняно з 2014 р. скоротилися у Луганській області на 62,6%, у Донецькій — зросли на 8,0%. У Луганській області це пояснюється втратою найбільших промислових потужностей — на непідконтрольній Україні території залишились такі промислові гіганти як ПАТ «Алчевський металургійний комбінат”, ПАТ «Алчсвський коксохімічний завод”, ПАТ «Стахановський завод феросплавів”.

Натомість зростання обсягів реалізації у Донецькій області обумовлено тим, що 70% металопродукції області виробляється двома металургійними комбінатами — ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь” та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, які продовжують функціонувати на контрольованій Україною території.

На непідконтрольній території залишився також ПАТ «Харцизький трубний завод”, який забезпечує 15% виробництва труб в Україні. Наслідком такої ситуації стало критичне погіршення фінансового стану більшості підприємств галузі. Якщо у 2014 р. окремі підприємства, що входять до холдингу «Метінвест» (ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь”, ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, ПАТ «Харцизький трубний завод”, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь”), отримали прибуток, то вже у 2015 р. лише два з найбільших металовиробників — ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь” та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг” — залишилися прибутковими, тоді як переважна більшість підприємств отримали збиток.

Для нарощування потужностей та складання конкуренції іноземним компаніям як залізорудна галузь, так і металургія потребують масштабних інвестицій. На жаль, як показує практика, сировинні гіганти (наприклад, австралійські компанії BHP Billiton та Rio Tinto або бразильська Vale) готові вкладати кошти у рудовидобуток де завгодно, але не в Україні. Так, австралійська компанія Rio Tinto готова інвестувати $ 20 млрд. у розробку родовища залізної руди Simandou у Гвінеї, не зважаючи на судові складнощі, пов’язані з визначенням права на розробку цього родовища.

За словами експертів, іноземних інвесторів в Україну не пускають вітчизняні металургійні фінансово-промислові групи. Цим, очевидно, пояснюється невирішеність питань переробки окислених руд і запуску Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, яким цікавилися світовий сталеливарний гігант ArcelorMittal і китайська компанія SinoSteel. Для прикладу також можна згадати канадську компанію Black Iron, яка з 2010 р. намагається зайнятися видобутком залізної руди на Шиманівському (запаси 645,8 млн. т) і Зеленовському родовищах (запаси оцінюються) у Дніпропетровській області. Зрушити проект з мертвої точки (зокрема, у компанії виникли проблеми з відведенням землі навколо Шимановського родовища, що фактично позбавило інвестора всяких перспектив його освоєння і загрожувало втратою ліцензії на розробку) вдалося тільки після підключення до нього українського «Метінвесту».

Втім, вітчизняного капіталу не вистачає і для розвитку галузі вкрай необхідні іноземні інвестиції. Нещодавно представники ГО «НОВА Енергія» відвідали ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та побували на найбільшому кар’єрі з видобутку залізних руд відкритим способом, його глибина становить понад 400 м, а площа порівнюється з територією двох Монако. Місцеві жителі називають кар’єр «серцем Кривого Рогу». Тут видобувають і збагачують залізисті магнетитові кварцити, отримуючи залізорудний концентрат та доменний агломерат. Попутно із магнетитовими рудами в кар’єрі видобуваються слабомагнітні окислені руди. Вони складаються у відвали, оскільки жоден із семи комбінатів, що працюють у Кривбасі не обладнаний лініями їх переробки. Наразі вже накопичилося більш як 2,5 млрд. тон окислених руд і процес накопичення відвалів розкривних порід триває і зараз.

Для переробки таких руд у м. Долинська за радянських часів почали будувати згаданий вище Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), проте будівництво не завершилося. Монтажні роботи були виконані приблизно на 70% і у 1998 р. припинилися, в основному через розпад СРСР, а також кризовий на той момент стан економік держав-учасниць будівництва. Наявної зараз сировини вистачило б приблизно на 100 років експлуатації такого комбінату, але для його запуску потрібні великі капіталовкладення.

Криворізький ГЗКОР при використанні в якості сировини окислених руд із відвалів міг би вирішити екологічні проблеми Кривбасу, у тому числі, шляхом можливого скорочення та закриття фізично зношених, застарілих аглофабрик. На сьогодні поліпшення екології в Кривбасі та інших гірничо-металургійних регіонах має бути одним із пріоритетів держави.

Довідково. У Криворізькому басейні видобування залізних руд шахтним способом проводили ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», шахтоуправління з підземного видобування руди ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Євраз Суха Балка». ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» видобували відкритим способом (кар’єрами), ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» проводив розробку шахтним способом та кар’єрами.

Перспективи. Не зважаючи на кризовий стан гірничо-металургійного комплексу, галузь в Україні може успішно розвиватися, за умови встановлення правильних пріоритетів та стратегічних цілей на державному рівні. Для зміни ситуації необхідно створити умови для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку галузі. Пріоритетами реформ мають бути зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну залізорудну та металургійну продукцію (підтримка комбінатів повного циклу виробництва – від переробки сировини до виготовлення готової високотехнологічної продукції), стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності української металопродукції на світовому ринку та залучення інвестицій.

Для привернення іноземних інвесторів важливо запровадити відкриті й чітко визначені правила гри української залізорудної промисловості. Важливим кроком у цьому напрямку є імплементація міжнародного стандарту ІПВГ – Ініціативи прозорості видобувних галузей (англ. EITI) в Україні, що передбачає відкритість та підзвітність видобувних підприємств, публікацію у відкритому доступі даних про балансові запаси корисних копалин, їх видобуток та сплачені податки, а також вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази для створення сприятливих умов – як для видобувних підприємств, так і для соціально-економічного розвитку регіонів видобутку залізорудної сировини.

Другий національний звіт EITI України за 2014-2015 р. вже містить дані про обсяги видобутку залізних руд та податки, сплачені видобувними компаніями до державного бюджету. Наступним кроком є формування інвестиційно привабливого клімату та формування нормативно-правової бази для прозорого й ефективного функціонування залізорудної промисловості.

Інформаційні джерела:

  1. Власюк Т. О. Металургійна галузь України на світовому ринку: проблеми та пріоритети / Т. О. Власюк // Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту. – 2016. – №3. – С. 91-103
  2. Глобальний аналіз базових макроекономічних показників України (2013–2016 рр.) http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/analiz-bazovykh-makroekonomichnykh-pokaznykiv-ukrayiny-2013-2016-rr/
  3. Другий Звіт Ініціативи прозорості видобувних галузей України http://eiti.org.ua/2017/02/opublikovano-druhyj-zvit-ipvh-ukrajiny/
  4. Державна служба статистики України ukrstat.gov.ua/
  5. Кого збагачують гірничо-збагачувальні комбінати України? https://dt.ua/ECONOMICS/kogo_zbagachuyut_girnicho-zbagachuvalni_kombinati_ukrayini.html
  6. Україна має геологічний козир, але не використовує його https://ukr.media/business/206089/